Колись давно, на білому світі, жив маленький хлопчик, звали його - Сум. І мав він дуже велику мрію - стати щасливим і радісним, бо в своїй сім`ї він не мав жодного щасливого дня.
І задумав він піти по світу у пошуках Щастя.
Прокинувся він раненько, зібрав свої пожитки у маленький рюкзачок тай рушив по світу за Щастям.
Йшов він цілий день, дуже стомився, вирішив присісти на пеньочку відпочити, та раптом, як вискочить сзаду нього грибок:
- Ой, ти звідки взявся такий, ти хто? - запитав Сум.
- Я грибок Приг-Скок, живу в лісі, а ти хто такий?
- Я хлопчик Сум, ходжу по світу у пошуках Щастя.
- Ти шукаєш Щастя? Так тобі не потрібно більше нічого шукати, ти вже його знайшов. У нашому лісі є дуже багато Щастя: і ягоди, і усіляка зелень, а також саме велике Щастя - це моя сім`я грибів: Рижик, Пижик, Маслючок - з ними ти будеш дуже щасливий. То, що згоден залишитись?
- Ну добре, грибок Приг-Скок, ти мене вмомив, я залишуся з вами, можливо саме тут я буду почуватися щасливим,бо я ж навіть не знаю, яке воно те Щастя.
І стали вони жити в лісі, їсти ягоди, слухати спів соловейка.
Пройшло небагато часу, як сум почав згадувати своїх рідних, яких залишив вдома. А тим часом за ним дуже сумували його мама - Печаль і тато Труд, сестричка - Самотність і маленький братик - Непосміх. Так проходили дні та ночі.
Та Суму ніяк не вдавалося відчути подих Щастя. І одного разу він зрозумів, що щасливим він буде лише зі своєю сім`єю і вирішив повернутися додому. Як же швидко він біг, щоб скоріше побачити своїх рідних, і коли вже нарешті добрався додому і зазирнув з вулиці у віконечко, то побачив їх зібраних за великим столом з сумними обличчями.
- Як же я міг не зрозуміти раніше свого Щастя, тож щоб бути щасливим, потрібно дарувати Щастя іншим, а головне своїм рідним.
Він гучно відчинив двері і сказав: - Привіт, мене звати Щасливий, Сума більше немає, я знайшов своє Щастя. Пробачте мене і прийміть до своєї родини!
Так і стали вони жити-поживати в своєму маленькому будиночку і від тоді їх звали: мама- Радість, тато- Веселий, сестричка- Посмішка та маленький братик - Працелюб, а з ними дуже вдоволений своєю знахідкою Щастя, хлопчик - Щасливий!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А как это банато ,ну в тексте так написано ,немогу понять.А вобще такое слово еть или нет. Комментарий автора: Что касается слова "банато", тоесть "багато", заметив такую опечатку люди мудрые обычно стараются не задавать лишних вопросов, ведь суть произведения то и так ясна.
Дитя, другим не подражай - Valentina Prokofjeva Не любите мира, ни того, что в мире: кто любит мир, в том нет любви Отчей.
Ибо все, что в мире: похоть плоти, похоть очей и гордость житейская, не есть от Отца, но от мира сего.
И мир проходит, и похоть его, а исполняющий волю Божию пребывает вовек.
(1Иоан.2:15-17)
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
